В Світі де існує неймовірна кількість Всесвітів, Галактик та Планет, зірки сяють так яскраво, що вночі буває ясно, наче вдень. Коли навіть краєм ока дивишся на їх світло, то починаєш мимоволі мружитись. У цьому Світі, під цим небом жила-собі крихітка Юні. Її повне ім'я було Юніверс, але вона здавалась такою маленькою та непомітною, що інші жителі Планети навіть ім'я її скоротили, тож воно почало звучати просто – Юні.
Юні була темно-фіолетового кольору, а її хутро сяяло різними чарівними блискітками. У неї були милі заокруглені вушка і великі добрі оченята. Якби треба було визначити на яку тварину з планети Земля схожа Юні, то це було б панденятко або якесь інше ведмежатко. Однак Юні була як і її подружка Піксі невідомого вченим планети Земля виду.      Улюбленим заняттям Юні було споглядання яскравих та кольорових зірок на Небі. Вони здавалися їй такими далекими та недосяжними, але водночас такими близькими та чомусь дуже-дуже знайомими. Іноді вона уявляла, як своїми маленькими ніжними лапками торкається їх і фантазувала, якими ж на дотик вони могли б бути. Юні уявляла навіть які вони могли б бути на смак та який мали б запах, а ще якої температури вони були б. От зелені зірки, наприклад, на думку Юні були із запахом конвалії, зі смаком соковитого яблука та нотками освіжаючої м'яти, а на дотик вони були прохолодними та гладенькими наче скельце, яке зробило таким морська хвиля.
«Оце було б чудово – думала вона – якби можна було взяти гарні коробочки, у них покласти цукерки зі смаком різнокольорових зірок та ділитися цим з іншими! Як було б неймовірно створити таке і дарувати друзям, щоб вони змогли спробувати на смак ці зіркові солодощі Всесвіту! Але... я не впевнена, що зможу таке зробити сама, адже це мабуть так важко, а я зовсім маленька і думаю не впораюся з таким складним завданням...»
Насправді у Юні було багато дивовижних та творчих мрій і бажань, але вона дуже боялася їх реалізовувати. Думка про те, що вона така маленька і нічого не може самостійно створити не полишала її ні на мить і тому всі ідеї, що виникали в голові Юні вона дбайливо складала в #СкринькуНездійсненихМрій і #НеРеалізованихІдей …

  Іноді Юні діставала цю скриньку та перебирала з любов'ю свої ідеї, складаючи їх щоразу по новому, в сподіванні все ж щось реалізувати, але тривога, відчуття безпорадності, страх почати щось нове її зупиняли і з важким відчуттям вона знову ховала цю скриньку в глибину свого серця …
У житті Юні траплялись ситуації, коли вона могла замріятись і задивитись на зірки, забуваючи про все на світі! Вона була так захоплена цим процесом, що могла довго лежати на холодній землі спостерігаючи за красунями в небі, а потім сильно кашляла та чхала. Тоді деякі жителі Планети вважали своїм обов’язком дорікнути Юні та осуджуючи хитаюти головою і промовляти: «Ох, Юніверс, начебто така доросла, але зовсім ще безвідповідальна дитина. Ну як можна бути такою безпорадною і недалекоглядною?» Юні мовчки слухала це, бо дійсно ж, могла подумати про наслідки, якось звертати на це увагу, але той захопливий процес і момент для неї був таким важливим, що все інше в Світі здавалось зупинялось.
Були ситуації, коли Юні забуваючи про час все вітала і вітала незлічену кількістю зірок на Небі. Вона забувала про те, що домовилась про зустріч і врешті-решт запізнювалася на неї… І тоді деякі жителі Планети, навіть не вислухавши Юні, одразу ж вважали своїм обов'язком дорікнути її у безвідповідальності та відсутності гарних манер. Це згодом почало викликати в Юні сильну тривогу, і тепер на всі зустрічі вона приходила за кілька годин зазвчасно, щоб не запізнитись і раптом не почути знову ці дорікання. І разом з цим вона почала все менше і менше часу приділяти спілкуванню з зірками…
 Деякі жителі Планети доволі часто казали Юні, що вона літає в хмарах і що настав вже час чимось дорослим і серйозним зайнятися, а не цією нісенітницею із зірками. «Вигадала собі, що ніби зірки мають смак та якось відрізняються між собою -оце кумедна! Вони ж собі просто каменюки в небі і нічого дивовижного в них немає» Ця думка з часом почала здаватися Юні все більш логічною і правильною, що врешті-решт крихітка полишила свою улюблену та надихаючу справу, а з часом вона і зовсім перестала у зірках бачити щось дивовижне.
Ні-ні, Юні не припинила дивитися на Небо, іноді вона все ж дивилась вгору, але в зірках тепер бачила просто сяючі штуки. Вона зовсім забула як це уявляти який смак у зірок, який їх аромат і які вони на дотик. Та й всі зірки стали для неї однаковими на колір, ба навіть яскравість стала у всіх приблизно однакова.А скринька…  #СкринькуНездійсненихМрій і #НеРеалізованихІдей вона почала діставати все рідше і рідше, та й вона вже не викликала такого захоплення та інтересу… Юні просто жила, як їй радили інші жителі планети, як вважали правильним вони і як хотіли вони. І начебто було все непогано. Їй було просто нормально. І так йшов час.Одним звичайним вечором, яскравим наче день від світла зірок Юні прогулювалась собі дивлячись під лапки. Раптом вона почула тонкий голосочок звідкись здалеку: - Гей! Ти мене чуєш? - почувся дзвін звідкись із Неба- Йой! Це хто говорить? - крихітка злякалася, подивилася на Небо. І там побачила маленьку зірочку, яка усміхалася і дивилась на неї. - Юні, чому ти більше не дивишся на зірки? Ми дуже сумуємо за нашим спілкуванням з тобою! Адже нам було так весело разом! - Знаєш, ти гарна зірка, безумовно, але вибач, я зрозуміла, що це марна і дурна справа дивитися в Небо. У Небі немає нічого дивовижного. Потрібно взагалі частіше дивитися під ноги, а не вгору. Знаєш, усі кажуть, що я така маленька та безпорадна, нічого сама не можу. Вони мають рацію, адже в житті в мене дійсно були ситуації, коли я не змогла сама впоратися з труднощами. Та й мої ідеї найчастіше не можуть бути реалізовані і я сама без допомоги взагалі нічого не можу зробити... Ось мені Сильні та Дорослі говорять як робити, а я повторюю і начебто навіть виходить щось… Та й почуваю я себе ніби нормально… Тож мені до Дивовижного нема ніякого інтересу, я справами важливими зайнята тепер. А взагалі знаєш, Зірочка, я гадаю що Див у Світі не існує ... І зірки це всього лише штуки, що світяться на Небі, та й не більше того ...

 Зірочка зі співчуттям слухала що казала їй Юні. А потім зірка посміхнулась і щось почала нашіптувати своїй блискучій сусідці, а та передала щось іншій своїй подружці. Юні помітила, що ланцюжок зірок почала дзвінко перешіптуватись і посміхатися, а в уривках фраз вона чула «Так, давайте!», « Урааа, вона готова!», «Момент настав!» Коли зірки трохи заспокоїлись, велика яскрава зірка (мабуть, вона була однією з головних на Небі) почала говорити з теплою посмішкою до Юніверс: - Юні, скажи, а ти колись замислювалася, що ж це таке блискуче сяє у тебе в хутрі? -загадково посміхаючись продзвеніла вона- Мабуть це саме хутро, або може якісь блискітки. Та якось не замислювалась - Нумо, роздивись уважніше, що ж це таке - ніжно сказала їй Зірочка.
Юні напевно вперше з такою турботою та увагою роздивлялась своє хутро: вона розгладила його пухнасті ворсинки, з інтересом виконуючи прохання великої і мабуть головної Зірки. І в якийсь момент Юні просто не повірила своїм очам! Всередині неї, крізь фіолетове хутро просвічувалися різнокольорові зірки! Так-так, справжнісінькі зірки! Вони були різного розміру і ступеню яскравості та переливались неймовірними кольорами!
- Як? Як це можливо?! - не стримуючи радість, закричала від здивування Юні. -Це що справжні зірки всередині мене?!
- Так, Юні, такі ж як і на Небі у цьому Всесвіті! Такі ж самісенькі! Адже ти сама втілюєш цілий Всесвіт - Дивовижний Всесвіт Можливостей, Неймовірних ідей та Фантастийчних Мрій! Тільки ти ніколи не помічала це, все слухала інших навколо, шукала схвалення зовні, вірила в те, що сама нічого не можеш, що ти маленька й безпорадна… Але зараз ти вже готова була щиро подивитись на себе і побачити ці Дива в собі. 
Зірочки, що блищать в твоєму хутрі допомагають створювати тобі самій Дива в своєму житті та життях інших, за допомогою Ідей, які ти реалізуєш! Як може не існувати Дивовижного, якщо ти сама його і твориш! Світло зірок тобі здавалося таким знайомим і близьким, адже воно вже є частиною тебе і ти завжди впізнавала, коли дивилася на Небо, просто боялася подивитися чесно на себе і зізнатися, що ти є невіддільною частиною великого Світу!
Юні слухала ці слова Зірки з Неба з теплою посмішкою. Вона нерішуче спробувала доторкнутися до зірки, яка блищала у неї в хутрі біля серця. Це була маленька рожева зірочка, яка пахла цукровою ватою, а на смак мала б бути як кавун. Тільки Юні доторкнулася до неї, Зірочка закружляла і зі дзвоном полетіла на Небо до своїх подружок, а замість неї на долоню Юні приземлилася світло-жовта Зірка із запахом кульбаби, м'яка як курчатко.- Тепер я буду з тобою, поки не настане час мені відлетіти, адже я твоя Нова Мрія і разом зі мною до тебе прилетіли Можливості для її реалізації та Помічники! - у шерстку Юні приземлилося ще кілька маленьких сяючих зірочок.     Юні посміхалася і здається її хутро виблискувало сяйвом зірочок так, як ніколи яскраво! Зірки на Небі посміхалися і цілий Всесвіт всередині Юні і зовні раділи разом з нею.
- Дякую вам, дивовижні небесні створіння! - лагідно промовила Юні, дивлячись на небо - Завдяки вам я зрозуміла, що я насправді доросла і відповідальна, а те що зовні виглядаю маленькою ніяким чином на ці мої якості не впливає. Я зрозуміла, що мій життєвий досвід важливий, що я можу використати його у втіленні чогось корисного та доброго. З кожною складною ситуацією я ставала дорослішою і відповідальнішою, а ще я ставала креативнішою та дивовижнішою, адже реалізовуючи нові й нові ідеї я вчуся і розвиваюсь і мій Всесвіт росте, а з цим починає сяяти ще яскравіше! Я зрозуміла, що спираючись на свій життєвий досвід, я можу сама прийняти доросле та відповідальне креативне рішення у будь-якій ситуації. Я тепер звірятимуть частіше зі своїми внутрішніми відчуттями, а не з зовнішніми порадами і перш за все, слухатиму Всесвіт усередині себе! 
І Юні разом із зірками влаштували чарівне чаювання, до самого ранку ! Вони разом сміялись , а дзвін їх мелодійних голосів наповнював весь Всесвіт!    Вранці Юні негайно ж почала реалізовувати свої Мрії: вона почала створювати цукерки зі смаком зірок, щоб кожен, хто скуштував хоч одну цукерку, зміг відчути кольори та смаки Всесвіту і зарядитися цими Дивовижними враженнями. Юні дарувала ці цукерки друзям і ті, хто спробував Їх одразу ж згадували таку просту, але таку важливу істину, що кожен з нас це цілий Всесвіт! І зовсім скоро жовта зірочка із запахом кульбаби та м’якенька як курча, яка з Мрії перетворилась на реалізованою Ідею Юні, полетіла на небо, а замість неї на хутро Юні приземлилося одразу три нові блискучі красуні.
Мине час і Юні ці Мрії втілить і обов'язково ці Ідеї реалізує, адже вона усвідомила найважливіше, що кожна-кожна жива істота - це цілий Всесвіт - Всесвіт можливостей.
А як же скринька спитаєте ви? Тепер вона перетворилась на #СкринькуЗдійснюванихМрій та #ВжеРеалізованихІдей, а мрії-зірки довго в ньому не залежуються вони реалізуються найкращим чином на благо всіх!
Тепер коли побачиш, що в небі летить зірка – щиро порадій цьому, адже чиясь Мрія чи Ідея вже прямує до нового Всесвіту, такого як Юні і такого ж дивовижного як Ти! ✨