Давно це було чи нещодавно, далеко чи близько теж не скажу, але говорять, що ця неймовірна історія сталася в одному Королівстві із казковою дівчиною-принцесою на ім'я Ліана. Жителі цього Королівства дуже любили свою принцесу. Та й як було її не любити! Всі захоплювалися і зовнішньою, і внутрішньою красою Ліани: вона була як промінчик Сонця, її очі світилися добротою і любов'ю до всіх, її волосся струменіло як шовк, а її шкіра була така ніжна, як оксамит. Принцеса випромінювала граціозність та жіночність і була втіленням доброти і турботи про всіх живих істот.   Але особливо всі жителі цього Королівства любили, коли Ліана танцювала. Кожен її рух, кожен крок були наповнені такою витонченістю та грацією, що навіть найшанованіша балетна прима на її тлі виглядала б не виразно. Коли Ліана танцювала здавалося весь Світ завмирав дивлячись на її плавні, точні та тендітні рухи!

      Але одного разу щось трапилось... Ні мені, ні іншим не відомо що саме, але якось у Королівстві стало дуже тихо і радості поменшало… Спочатку ніхто не міг зрозуміти у чому справа. Але потім мешканці збагнули, що саме сталось. Прекрасна Принцеса перестала танцювати... Через те, що в один момент її витончені ніжки перестали слухатися свою власницю... Принцеса намагалась зробити кроки, але не те, що танцювати, вона не могла навіть ходити...    Радість пішла з серця Ліани, їй здавалося, що найважливіша частина її Життя і Щастя пішли разом із танцями, бо вона не могла їх більше виконувати. Плакало і все Королівство. Люди постійно приходили до Принцеси, вони хотіли її підтримати, казали, що «Все буде добре», «Ти знову танцюватимеш!», «Тебе вилікують!», але від цих слів Ліані ставало ще гірше, адже вона відчувала серцем, її розвинена інтуїція. підказувала, що сталося щось не зворотнє, те що не можна повернути назад і що так як було більше не буде. Тому від слів, які інші говорили, ставало зовсім нестерпно...
   Багато різних лікарів приходило до Палацу, та жодного результату не було. Принцеса втомилася від цього нескінченного потоку тих, хто співчуває і намагається допомогти. Вона втомилась від людей, від лікарів, від постійних слів, від яких нічого не змінювалося. Ніщо не тішило принцесу — ні пташки, ні сонечко, ні зоряне небо... Вона зачинилась в своїй кімнаті і перестала виходити надвір, щоб зайвий раз не зустрітися ні з ким. Дівчина відгородилась від Світу, шукаючи спокій, але від цього ставало нестерпно боляче. Адже Ліана так любила Світ і в танцях постійно зізнавалась йому в своїх почуттях. А тепер… Тепер вона не бачила жодного іншого варіанту, як вона могла б передати цю Любов, яким чином подарувати своє внутрішнє побажання Світу, яке вона дарувала раніше у танці…   Принцеса зовсім мало їла та пила, вона плакала-плакала та інколи засинала. Уві сні їй трохи ставало легше, адже тільки там вона могла танцювати і почувати себе як колись...    В одну з довгих темних ночей Принцесі наснився сон. В ньому вона побачила дуже гарно місто, де були чудернацькі старовинні будинки різних кольорів і форм. В той момент коли Ліана опинилася в цьому місті, вона відчула себе так добре, і все здавалось таким знайомим, наче вона вже колись була тут. Ліана гуляла прекрасними вузькими і широкими вулицями, зустрічні люди усміхалися їй, наче давні знайомі. Вона розглядала красу архітектури та вдихала казковість цього моменту.
    Дівчина йшла, з цікавістю розглядаючи кожен куточок цієї пригоди. І раптом побачила натовп людей, який одразу її зацікавив. Її вабило туди, ноги просто самі тягли до того місця де грала музика. Люди юрмилися там де лунали звуки та навколо сцени на цій площі. Ліана протиснулась крізь аплодуючий натовп ближче до сцени і лише тоді вона змогла побачити витончену, граційну і повітряну Танцівницю. Ця казкова балерина, здавалося, літала по сцені, немов птаха у хмарах! Вона була легка як пір'їнка, кожен її рух, кожен крок були наповнені такою витонченістю та грацією, що Ліана, дивлячись на її плавні, точні та прекрасні рухи, відчула, ніби час зупинився. Це було неймовірно!     «Яка вона казкова! Її танець найкрасивіше з того, що я бачила у своєму житті! — промовила вголос Ліана — Як би я хотіла, щоб мої ніжки знову мене слухалися, щоб танцювати як вона!» — сумно додала Ліана і згадала про те, що це всього лише сон, а в житті вона тепер не танцюватиме ніколи… Ліана із завмиранням у серці спостерігала за цією балериною, запам'ятовуючи кожен її жест, кожен рух і збираючи на згадку, як коштовність ці спогади. І для маленької принцеси цієї миті весь Світ зупинився...      Балерина завершила свій танець і весь натовп гучно почав аплодувати та кричати «Браво!». До ніг балерини полетіли чудові білі квіти, такі ніжні та повітряні, як вона сама. Балерина зробила кілька поклонів, вшановуючи публіку своєю грацією, з теплою посмішкою зібрала букети та під гучні оплески спустилася зі сцени... — Вітаю, Ліано! Я так чекала на тебе! — несподівано дзвінкий голос виник біля Принцеси. Ліана так була зачарована танцем, що не помітила, як балерина спустившись по сходах, одразу дуже впевнено пішла у її бік, немов знала, що дівчина саме там чекає на неї серед натовпу. Принцеса не приховуючи свого захоплення дивилась на Танцівницю.

— Привіт, моя дівчинко! — з неймовірним теплом і ніжністю промовила Балерина і обійняла її. Від теплих обіймів Ліану охопило неймовірне відчуття, ніби вона була знайома з цією прекрасною танцівницею все життя. Слова немов загубилися десь у горлі Ліани і вона єдине що могла робити, це слухати прекрасну Балерину і дивитись на неї. — Люба моя, я знаю, що саме тебе бентежить, яке питання тебе турбує, що ранить твоє серденько... — з теплом і співчуттям промовила Танцівниця.     Ліана відчувала, що ця неймовірна тендітна мудра жінка все знає, все до останньої її сльози і думки. Але дівчина почала крізь сльози тихо шепотіти: — Я так хотіла б танцювати як ви! Я хотіла б так само, як ви дарувати людям через Танець — щастя, любов, віру, радість... Але мої ноги... Я не знаю, що сталося... Не розумію, чому це сталося зі мною... Як мені тепер жити не маючи змогу поділитись зі Світом чимось важливим?... Чарівна Танцівниця обіймаючи Ліану, лагідно погладила її по волоссю і ніжно промовила:— Мій промінчик світла, я певна, ти добре знаєш те, що танець це не тільки послідовність рухів під музику, це набагато глибша і набагато тендітніша історія. Бо можна володіти найкращою технікою, відточити всі рухи до досконалості, але якщо всередині твого Серця немає танцю, то Магії не станеться! Ти зараз певне думаєш, що тепер втратила цю здібність ділитись через танець всіма найкращими побажаннями зі Світом, через те, що твої прекрасні ніжки тебе перестали слухатись… Дівчинко моя, твій внутрішній танець, твій Танець Серця це твоя щирість в тих Побажаннях, що ти даруєш Світові, саме це є Джерелом, що створює Магію, якою ти ділишся з іншими!     Балерина лагідно посміхнулася і продовжила:— Ти звичайно ж відчула, коли уперше побачила мене якусь неймовірну спорідненість, ніби ми знайомі були раніше? Чи не так?   Ліана здивовано кивнула і з зацікавленістю дивилася на Балерину, чекаючи продовження.— Не дивуйся тому, що я зараз скажу тобі, люба Ліано. Я це і є ти, але ти і ти вже володієш всіми цими якостями. що бачиш в мені! Це ти на площі серед натовпу людей зараз танцювала так, що весь світ зупинився. Що всі люди завмерли у неймовірному моменті Щастя. Це тобі дарували квіти та всі оплески були тобі. Цю Магію створювала Ти і твій внутрішній Танець Серця!Ліана дивилася на Балерину і не вірила її словам! У це дійсно важко було повірити, але Серце підказувало Ліані, що все так і є.— Я хочу подарувати тобі талісман, який буде нагадувати про нашу зустріч і допоможе тобі пам'ятати, що саме твій Танець Серця створює Дива!
      Балерина передала Ліані маленьку підвіску у вигляді танцівниці. Витонченої та тендітної, як вона сама. Ліана взяла цю підвіску і тільки встигла промовити «Дякую!» як раптом, старовинне місто, прекрасна балерина, шум натовпу, запахи квітів у руках прекрасної танцівниці — все, що було таким реальним, почало зникати і розчиниилось в золотому світлі …
   ... Ліана відчула тепло на своїй щоці. Це був золотий промінчик сонця, який ніжно торкався її щоки. Пташки радісно щебетали, а світ здавалось був переповнений іскрами Щастя. Принцеса на повні груди вдихнула солодкий аромат квітучого саду за вікном. Настала весна, а разом із нею нова сторінка Життя. Ліана знала, що все що сталось могло би бути просто прекрасним сном, але підвіска у вигляді танцівниці лежала біля її подушки і сумніви розлетілись.
     Дівчина посміхаючись дістала з промінчика Сонця тонку золоту ниточку для підвіски, надягла її на шию і відразу відчула неймовірний приплив радості та щастя. Вона відчула в собі, як зароджувався потужний і світлий потік радісної енергії в Серці. Усередині вона танцювала і їй так хотілося поділитися цим із усім Світом! Юна Принцеса з кожним днем ​​відточувала майстерність Танцю Серця. І весь світ міг бачити цей неймовірний іскристий рух всередині дівчини. Цей вир яскраво-золотим потоком зростав усередині неї, поширюючи це Світло навкруги! Коли Ліана танцювала всередині, здавалося весь світ завмирав дивлячись на неї.   Друзі Принцеси подарували їй чудову золоту карету, яка допомогла принцесі забути про те, що її ніжки не слухалися, адже тепер принцеса легко і з комфортом могла на ній потрапити туди, куди їй хотілося! Як тільки жителі Королівства побачили щасливу Ліану, та ще й на золотій кареті, вони перестали сумувати через те, що вона не може танцювати ногами, вони побачили Танець її Серця і усвідомили, що дівчина тепер стала ще Унікальнішою!    Принцеса Ліана тепер напевне знала, що здатність дарувати іншим Щастя не полягає у "слухняних" ніжках. Щастя у тому, щоб у Серці завжди був Танець. Прекрасний, сповнений Любов'ю, сповнений Життям і Світлом, яким важливо ділитися зі Світом. І саме це робить нас нехай і людьми зі своїми фізичними осбливостями, але такими по-справжньому Живими та Унікальними.
   З того часу прекрасна принцеса Ліана своїм чарівним внутрішнім Танцем наповнює життя тих, хто з нею зустрівся найкращими побажаннями. Тепер усі жителі Королівства при зустрічі з нею усвідомлюють, як важливо радіти кожній миті свого життя, бути вдячним за всі можливості та досвід, який зустрівся на життєвому шляху. Так добре вміти радіти кожній миті свого життя, бути вдячним за всі можливості та досвід, який зустрічається на шляху! А ще так важливо навчитись помічати в кожному той самий унікальний Танець Серця! Тоді будь-які фізичні особливості, що здаються на перший погляд перешкодами чи недоліками стануть зовсім непомітними ♡